Поняття ВІЛ/СНІД, історія виникнення, шляхи передачі та універсальні заходи щодо захисту особового складу органів внутрішніх справ від інфікування ВІЛ при виконання професійних обов’язків

 ВІЛ:

В- вірус

І – імунодефіциту

Л – людини

ВІЛ ще називають Вірус Сніду

СНІД – С – означає, що СНІД – це синдром . Синдром являє собою групу ознак і симптомів, які пов»язані з певною хворобою або станом і зустрічаються одночасно. СНІД – це синдром, тому що у людей зі Снідом є відповідні симптоми і хвороби, які можуть спостерігатися одночасно тільки у тому випадку, коли людина хвора на СНІД.

Н – набутий. Це означає, що ВІЛ передається від інфікованого іншій людині.

І – означає імунний і має відношення до імунної системи організму. Вона складається з клітин, що захищають організм від хвороб (формують імунітет організму людини). ВІЛ після попадання у людський організм знищує клітини імунної системи і позбавляє організм людини його природного захисту від інших інфекцій, що легко заражають організм і призводять до смерті людини.

Д- дефіцит, є ознакою, що чогось не вистачає. У даному випадку в організмі бракує клітин певного типу, які йому необхідні для захисту від інфекцій. Вони мають назву – імунні клітини або «Т» Феміди. З часом ВІЛ інфекція уражає ці клітини і імунна система організму стає досить слабкою, щоб виконувати свою функцію.

Вперше, офіційно, СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США, коли медпрацівники сповістили про появу у молодих чоловіків-гомосексуалістів запалення легень, а також пухлин, які не піддаються  лікуванню. У 1983 році у таких хворих був виділений вірус, який  спричиняє зниження імунітету, тому його назвали ВІЛ, людина, яка інфікована ВІЛ- ВІЛ-інфікованою.

В теперішній час ВІЛ-інфекція зареєстрована практично у всіх країнах світу. Майже щоденно у світі інфікується  ВІЛ близько 7000 осіб, при цьому 9 осіб з десяти не знають, що вони уражені вірусом.

Наша держава має  найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед населення республік колишнього  Радянського Союзу. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, Автономної республіки  Крим, міст Києва і Севастополя.

Україна займає  перше місце в Європі за число ВІЛ-інфікованого молодого покоління юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років, Португалія друге місце.

Лікування ВІЛ/СНІД є найбільш дорогим з усіх видів медичної допомоги.

Медичному огляду з метою виявлення ВІЛ-інфікування підлягають:

• військовослужбовці ЗС України, які беруть участь у сумісних навчаннях або виконують інші місії за межами України (у випадках вимоги країною перебування відповідного сертифікату ) за 1 тиждень до відбуття;
• в/с інших держав, які прибули в Україну для навчання або з іншою метою на термін більш 3-х місяців і не мають відповідного сертифікату – по прибутті;
• в/с, які мали статеві контакти з хворим на СНІД або ВІЛ-інфікованими особами, при їх виявленні, а також через 6 і 12 місяців, якщо під час попередніх обстежень одержані негативні результати – за їх згодою;
• в/с, які відносяться до групи ризику зараження ВІЛ-інфекцією – при їх виявленні:

а) наркомани, які вживають наркотичні речовини шляхом ін»акцій – при лікуванні їх у лікувальному закладі, за згодою;

б) особи, у яких проводилось багаторазове переливання крові та їх препаратів – за їх згодою;

в) особи, у яких виявлені хвороби, що передаються статевим шляхом – за їх згодою;

г) гомосексуалісти або гетеросексуали з великою кількістю партнерів – за їх згодою;

– донори крові компонентів та органів – при  кожній здачі;

– хворі, які знаходяться в стаціонарі – клінічними  показаннями;

– інші в/с, що висловили бажання пройти обстеження;

– медичні працівники, які займаються діагностикою або  лікуванням ВІЛ-інфікованих 1 раз на рік за їх згодою;

– призовники, у випадку, віднесення їх до однієї з вище перечисленних категорій – під час первинного  медичного огляду – за їх згодою;

– вагітні жінки за їх згодою під час взяття їх на облік або перед пологами.

Шляхи передачі ВІЛ – інфекції від однієї людини до другої:

– при сексуальному контакті з інфікованим партнером – коли сперма, кров, секрет виділення із вагіни однієї особи, тобто її сексуального партнера. Це може бути при вагінальному  статевому зношенні без презерватива; анальному статевому зношенні  без презерватива; при контакті  слизових оболонок рота, піхви, прямої кишки з кров»ю, спермою іншої людини; при оральному сексуальному контакті без презерватива;

– від інфікованої матері – дитині під час вагітності, родів, або кормлінні грудним молоком;

– при користування не продезінфікованими, забрудненими кров»ю, а  отже можливо ВІЛ, голками та шприцами загального користування (у споживачів ін»єкціонних наркотиків) або при таких же умовах – при проколюванні вух, татуюванні;

– при переливанні крові від зараженого ВІЛ донора або при  пересадці від нього органів і тканин (зараз цей шлях майже виключений так, як донори підлягають обов»язковому обстеженні на ВІЛ).

Вірус імунодефіциту людини нестійкий у навколишньому середовищі, лише деякий час може зберігатись у згустках крові. Тому ВІЛ не передається:

• при чханні, кашлі, тобто через повітря;
• через посуд, їжу;
• через постільну та натільну білизну, при відвідуванні громадських бань, туалетів;
• через гроші;
• через воду, іграшки, шкільні приладдя;
• через двірні ручки, поручні у громадському транспорті.

Не підтвердилась роль кліщів, комарів, вошей, клопів як переносників вірусу.

Не існує ніяких відомих випадків передачі ВІЛ-інфекції під час штучного дихання. У випадку, якщо у постраждалого з рота йде кров, візьміть  чисту ганчірку, зітріть кров, а потім починайте робити штучне дихання. Якщо у вас виникає почуття небезпеки зараження, про полосніть рот водою декілька разів.

Ризиком зараження для працівників, які проводять обшук є:

• укол голкою або іншим гострим предметом, що може помістити залишки крові;
• попадання крові або інших біологічних рідин до відкритої рани чи у садно на шкірі або слизовій оболонці. Тому особа, яка виконує обшук, повинна дотримуватись наступних правил:
• заклеїти попередньо медичним пластиром усі порізи чи садна на шкірі рук;
• вдягати на час обшуку шкіряні рукавички, особливо у разі обшуку тих місць, де можливий ризик порізу шкіри;
• особливо обережно оглядати одяг, там де можливо, запропонувати це особі, яка підлягає обшуку;

а) самій звільнити кишені  і показати білизну:

б) промацати руками одяг;

У випадку насильства ризик зараження може виникнути під час укусів або ударів, уколів гострими предметами. Необхідно пам»ятати, що ризик зараження ВІЛ від уколу або від крові, яка промилась, доволі малий, але він існує. Тому важливо,  щоб працівники міліції у таких екстремальних  випадках могли захистити себе за допомогою наступних заходів:

– завчасно оцінити можливість ризику;

– у разі виникнення конфлікту –викликати на допомогу, використовувати спеціальні засоби та спорядження для запобігання насильства.

У разі виникнення ситуації, яка привела до ризику зараження (поранення шкіри чи слизових оболонок, попадання крові або інших рідин іншої особи) потрібно виконати  наступне:

– якщо контакт з кров»ю або іншими біологічними рідинами супроводжувався порушеннями цілісності шкіри (укол, поріз) негайно видавити кров з рани, ушкоджене місце обробити одним із дезінфектів, вимити руки з милом проточною водою, на рану накласти пов»язку, пластир;

– у разі потрапляння крові на слизові оболонки  ротової порожнини, очей, негайно ретельно промити місця, забруднення проточною водою та по можливості продезінфікувати порожнини рота і носа – закапати 30%-ний розчин альбуциду або використати розчин марганцевокислого калію;

– негайно звернутися до медичного  закладу  для надання кваліфікованої медичної допомоги, потім – у поліклініку за місцем обслуговування для можливої екстреної профілактики    та медичного огляду.

_______________