На алергічний риніт страждає від 10% до 25% населення, тому його лікування — дуже актуальна проблема.

Для цього захворювання є характерними наступні симптоми (один чи більше): закладення носа, нежить, свербіння у порожнині носа, піднебіння, чхання, порушення носового дихання. Нежить стає профузним, виникають пароксизми чихання, носове дихання практично відсутнє. Виділяють 3 форми захворювання: сезонний, цілорічний та професіональний.

Вночі явища риніту є ще більш вираженими. Як правило, одночасно з цим у хворих з’являються ознаки алергічного кон’юнктивіту: свербіння очей, повік, їх почервоніння, світлобоязнь, сльозотеча. Інколи явища кон’юнктивіту є навіть більш значними, ніж симптоми риніту. Все це позначається як ринокон’юнктивальний синдром, що є основним проявом полінозу.

Сезонний нежить нагадує вірусний, але відрізняється тяжкістю і тривалістю перебігу. Поява  сезонного реніту пов’язана з часом запилення рослин. Виділяють три види полінозу:

– весняно-літній;

– літній;

– літньо-осінній.

По Кіровоградській області  найбільш частою причиною поліному весною є пилок, що розповсюджується під час цвітіння дерев (береза, тополя, ліщина); літом (злакові трави, тимофіївка, жито).

Алергенами в літньо-осінній період  є пилок, що розповсюджується під час цвітіння амброзії, полини, лободи, соняшника. Щорічно збільшується кількість  населення, яке страждає  на алергію в цей період.

Це пов’язують з погіршенням екології, безконтрольним використанням антибіотиків, антисептичних засобів в побуті, недостатнім і незбалансованим харчуванням, широким використанням консервантів, збільшенням кількості нових стійких до антибіотиків штамів патогенної мікрофлори, різким зниженням опору організму.

Постановка діагнозу сезонного алергічного риніту в типових випадках є нескладною. Для цього достатньо правильно зібраного алергологічного анамнезу з ідентифікацією провідних клінічних симптомів: явищ алергічного риніту, сезонності загострень, посилення їх у суху і послаблення – у вологу погоду, інших проявів полінозу, впливу антигістамінних препаратів тощо.

Верифікація діагнозу полінозу відбувається при постановці шкірних проб з алергенами (інколи потрібен провокаційний алергологічний тест з пилковими апергенами і ще рідше – імуноферментний тест з відповідними алергенами).

Лікування алергічного риніту проводиться препаратами, що пригнічують хворобливу імунну відповідь організму.

Самолікування алергічних реакцій може привести до ускладнень та погіршення станцу здоров»я людини. В  залежності від  тяжкості перебігу алергії та багатьох інших факторів лікування повинен призначати лікар.

За місцем застосування медикаменти для лікування алергічного риніту поділяються на місцеві (аерозолі, носові краплі) та загальні (засоби для прийому всередину, розчини для ін’єкцій) лікарські форми.

За механізмом дії на окремі ланки алергічної реакції використовуються судинозвужувальні, протизапальні, антигістамінні та коригуючі імунну відповідь препарати.

Судинозвужувальні препарати сприяють зменшенню слизових виділень з носа та забезпечують носове дихання. Але вони не вирішують проблеми лікування алергічного риніту, оскільки не впливають на початкову ланку хворобливої реакції. Крім того, судинозвужувальні краплі в ніс не рекомендується приймати більше п’яти днів підряд, оскільки звуження судин посилює перебіг захворювання.

Засоби, спрямовані проти запальних змін, містять гормони глюкокортикоїди. Вони діють негайно і ефективно. Лікування алергічного риніту протизапальними препаратами центральної дії є виправданим і часто незамінним. Справа в тому, що алергени можуть «мігрувати» в нижні відділи дихальних шляхів, включаючи виникнення бронхіальної астми. Використання гормональних засобів не чинить системної дії. Гормони глюкокортикоїди не всмоктуються далі слизової оболонки носа.

Профілактика алергічного риніту – це гіпоалергенний побут, гіпоалергенне харчування, загартовування та лікувальна фізкультура.