Широкомасштабна збройна агресія росії проти України та бойові дії, які відбуваються протягом останніх років, негативно впливають на фізичне та психічне здоров’я військовослужбовців. За цих умов психіка військовослужбовців функціонує на межі власних психічних можливостей, а тривала участь в бойових діях може викликати розвиток посттравматичних стресових розладів.

Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили визначити протипоказання до проведення психологічної реабілітації військовослужбовців після виконання завдань в бойових умовах.

Психологи центру ПД та ППВ з метою диференційованого розподілу заходів психопрофілактики створюють  групу посиленої психологічної уваги (ГППУ). На підставі результатів психодіагностичного тестування, аналізу анамнестичних даних і критеріїв індивідуального клініко-психологічного обстеження військовослужбовців відстежуються військовослужбовці з ознаками граничного психічного розладу (ГПР). Це військовослужбовці, які мають явні клінічні ознаки психічної патології непсихотичного рівня, що складають так звану “нозологічну групу” граничних психічних захворювань (неврози, неврозоподібні й психопатоподібні стани різного ґенезу, невротичні та приховані “замасковані”, соматизовані депресії, екзогенно-органічні і соматогенно обумовлені нервово-психічні розлади та ін.). Дана група розладів передбачає значне зниження або навіть тимчасову втрату працездатності, а особи з ГПР потребують своєчасної висококваліфікованої медичної (психіатричної та психотерапевтичної) допомоги. Також факторами ризику є спадкова схильність до психічних розладів і алкоголізму, наявність епізодів вживання наркотичних і психоактивних речовин, стану тривалого психоемоційного напруження, поєднаний вплив ситуаційних психогенних факторів і соматичної обтяженості, наявність аномалій і акцентуацій особистості.

Даній групі військових першочергово показано проведення медикаментозного лікування, так званої клінічної (медичної) реабілітації для  відновлення і розвитку фізіологічних функцій постраждалого військовослужбовця, виявлення його компенсаторних можливостей, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію втрачених функцій. В подальшому дає позитивні результати і є продуктивною саме психологічна реабілітація, як частина загального реабілітаційного комплексу (разом із медичною, професійною, соціальною), спрямована на відновлення втрачених (порушених) психічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності, відновлення (корекцію) самооцінки й соціального статусу.

Як результат маємо оптимізацію психоемоційного стану військовослужбовців шляхом  емоційної підтримки та уваги до їхніх переживань, що допомагають прийняти усвідомлене рішення та оцінити психологічні ресурси щодо бажаних поведінкових змін; усвідомлення впливу стрес-факторів, розширення самосвідомості та підвищення психологічної компетентності, зміну ставлення до проблеми, підвищення стресової та кризової толерантності, відповідальності, засвоєння нових моделей поведінки.