Війна в Україні нищить, руйнує, вбиває, а ми завмираємо і перестаємо жити і без неї - багато хто з нас ловить так званий «синдром відкладеного життя» або СВЖ.

Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікуванні сприятливого часу для щасливого життя, одна з форм дезадаптації, при якій людина відчуває невдоволеність життям, його знецінення і відтермінування до певного вирішального моменту (в основному розлад характерний для людей віком від 20 до 40 років).

Він проявляється у твердженнях, поведінці, які стають тригерами по життю:

• «Хіба можна постити щасливі селфі, коли війна - давай вже після перемоги»
• «Недоречно іти у кафе зараз, підемо після перемоги»
• «Робити весілля зараз неповага до тих, хто на фронті. Зробимо це після перемоги».

У людини, яка страждає від СВЖ, є впевненість ніби повноцінне життя почнеться тільки після певної події, а все, що відбувається зараз і навколо, не є чимось важливим. Для кожної людини ця подія буде індивідуальною. Зараз у нас є основна подія, на яку ми чекаємо, – це перемога. Особливою групою, якій притаманний даний розлад є військові, наша опора і надія. Перебіг відзначається більшою важкістю ніж у пересічного громадянина. зазвичай група. На фронті також відбувається нехтування базовими потребами - харчуванням, здоровʼям. Наші захисники можуть вирішити терпіти і звернутися до лікаря лише тоді, коли ворог відійде. Цим самим погіршувати свій фізичний стан.

Фахівці-психологи центру ПД та ППВ ДУ ТМО МВС України по Кіровоградській області радять такі методи боротьби з СВЖ.

Спитайте себе:

• Що я можу зробити просто зараз, щоби відчути себе живим?
• Чим я можу порадувати себе?
• Про що я давно мрію, але ніяк не можу знайти час на це?
• Що я люблю робити?

Важливо:

1. Усвідомити себе “тут і зараз”. На що тут і зараз ви можете вплинути, а на що – зовсім ні?
2. Передивитись відповіді на запитання: “Хто я? Яка моя система цінностей? Чи змінилось щось в моїх життєвих цілях? Що з того, що я хочу від життя, можна втілювати зараз?
3. Хваліть себе за найменші перемоги, це зараз надважливо.
4. Якщо ви не можете впоратись самі, життя завмерло або летить шкереберть – не соромтесь звернутися по допомогу до психолога. Кожен з нас потребує зараз підтримки – це нормально.
5. Чим я реально можу допомогти сім”ям фронтових товаришів, які загинули або мають фінансові, моральні, соціальні труднощі внаслідок участі в бойових діях?