На базі ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" були заплановані та проведені 03.01.2023 комунікаційні заходи у вигляді занять з психокорекції розладів адаптації у військовослужбовців за допомогою діагностичного комплексу «Проективне інтерв’ю».

В сучасних умовах істотно підвищилися вимоги до особистісно-професійних якостей військовослужбовців. Ефективне виконання бойових завдань визначається не тільки інтелектуальними та фізичними можливостями людини, а й здатністю її виявляти відповідальність, самостійність, емоційно-вольову стійкість, гнучкість, уміння приймати рішення та бажання продуктивно взаємодіяти з іншими членами військового колективу в умовах постійно зростаючого психічного напруження і втоми.

Метод «Проективне інтерв’ю» застосовується для збору даних, які повинні доповнити, уточнити, розширити та контролювати дані, отримані із застосуванням інших методів. Результати бесіди допомагають скласти психологічний портрет військовослужбовця, на основі якого будується подальша індивідуальна робота з ним і можуть розроблятися рекомендації командирам і начальникам.

В структуроване інтерв’ю вводиться діагностичний блок проективних методик (наприклад методика «Незакінчені речення»), що дозволяє в результаті роботи отримати психологічний висновок на кожного військовослужбовця.

Психолог повідомляє військовослужбовця про те, що вся надана ним інформація є конфіденційною та не підлягає розголошенню. Проте інформує, що в разі виявлення загрози життю й здоров’ю військовослужюовця (аутоагресії) або ймовірності того, що він може нашкодити здоров’ю й життю оточуючих, інформація буде надана безпосередньому командиру (начальнику). Інтерв’ю – це спрямований діалог, спосіб отримання соціально-психологічних даних за допомогою усного опитування. Метод інтерв’ювання базується на схемі стимул – реакція, де стимулом є питання інтерв’юера, а реакцією – відповідь респондента. На відміну від бесіди, інтерв’ю спрямоване на виявлення прихованих мотивів поведінки, надання людині допомоги в їх усвідомленні. Суттєвим для клінічного інтерв’ю є психологічна підтримка досліджуваного. При проведенні психолог фіксує не лише відповіді на конкретні запитання і особливості поведінки військовослужбовця, його жести, емоції. Клінічне інтерв’ю виконує одночасно діагностичну та терапевтичну функції і здійснюється за наступними принципами: має бути однозначним і точним, послідовним, передбачає адекватність інформації, гнучкість проведення та об’єктивність опитування.

У процесі клінічного інтерв’ю виділяють низку етапів: активне інтерв’ю, встановлення довірливих стосунків, ситуативна підтримка досліджуваного; пасивне інтерв’ю, протягом якого пацієнт висловлює скарги, а дослідник збирає психологічний анамнез; виявлення уявлень досліджуваного про можливий і бажаний результат інтерв’ю і терапії; антипаційний тренінг, коли військовослужбовець уявляє найнегативніші наслідки своєї хвороби чи способу життя. Протягом різних етапів клінічного інтерв’ю використовуються різні техніки, зокрема, опитування, рефлексія, перефразування, уточнення, конфронтація, саморозкриття (невимушена бесіда), пауза (психотерапевтична тиша), пошук шляхів розв’язання проблеми, комунікативний рефреймінг. Фахівець вислуховує виклад проблем ; допомагає йому чітко сформулювати найбільш актуальну проблему; допомагає визначити конкретну мету своєї взаємодії із психологом. На цьому етапі військовослужбовці говорять в основному про труднощі, тому корисно знати сильні риси їх характеру. У військовослужбовця з'являється можливість:

• порівняти свої проблеми з минулими і теперішніми успіхами;
• сформулювати бажаний результат («Що Ви хочете отримати в результаті бесід із психологом?), мету консультування;
• визначення того, що станеться, коли проблеми клієнта будуть вирішені.

У цьому випадку психологічна допомога полягає і у наданні емоційної підтримки, стимулює його творчі здібності, адаптивні і компенсаторні можливості. Потрібно допомогти військовослужбовцю вийти з глухого кута, подолати ригідність сприйняття і мислення, що носить при психологічних утрудненнях характер алгоритму, жорсткої заданої схеми, від якої не може відступити. Важливо розширити рольовий репертуар, який передбачає засвоєння широкого діапазону соціальних ролей з метою вироблення найбільш адекватної, конструктивної та ефективної у даній ситуації поведінки. На цій стадії психолог може використовувати будь-які методи і техніки: парадоксальні директиви, домашні завдання, розмови з клієнтом по телефону, складання плану зміни поведінки.

 Іноді саме чітке промовляння і уявлення мети, усвідомлення власної життєвої перспективи може стати першим кроком до позитивних психологічних змін.