На базі ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" був запланований та проведений 25.04.2023 організаційний захід на тему «Особливості надання психосоціальної підтримки демобілізованим військовослужбовцям та членам їх сімей».

У значної частини військовослужбовців Збройних Сил України, які постраждали в результаті участі в збройному конфлікті, спостерігаються психогенні розлади. Це вимагає оперативної оцінки їх стану, прогнозу розвитку розладів, проведення всіх можливих лікувальних і реабілітаційних заходів.  Учасники збройних конфліктів є специфічним контингентом, який вимагає багатопрофільної реабілітації, а інваліди з їх числа можуть бути виділені в групу особливої соціальної значимості, оскільки серед ветеранів, які були вперше визнані інвалідами, понад половини - особи працездатного віку.  Медико-психологічна реабілітація спрямовується на особистість військовослужбовця, його самооцінку, комунікативні властивості, потреби, психологічні механізми компенсації та захисту, способи поведінки в родині, в професійному колективі та в інших соціальних групах. Її завданням є найшвидше усунення хворобливих симптомів (невротичних, неврозоподібних), подолання іпохондричних фіксацій і т. ін. Важливими є такі напрямки роботи:

• формування відповідальності за власну поведінку,  навчання продуктивному спілкуванню, яке не принижує інтереси інших – без конфронтації та агресії;
• надання допомоги в отриманні нових навичок поведінки, нових стилів міжособистісних та внутрішньоколективних відносин;
• адаптування до нової життєвої ситуації через активізацію сильних сторін особистості, самореалізацію у військовій діяльності чи творчості, розширення кругозору та світогляду, подолання екзистенціальних проблем;
• допомога в зміцненні / відновленні родинних і суспільно корисних зв’язків;
• відновлення соціальних контактів, особистісного статусу та соціальної ролі в сім’ї, військовому колективі, референтних групах тощо, втрачених в результаті складних життєвих обставин;
• допомога в аналізі проблем сімейного спілкування, виявлення конфліктогенних зон, знаходження альтернативних шляхів виходу та прийняття рішень;
• корекція сімейної ситуації, розроблення заходів,спрямованих на підтримку сім’ї в різних сферах її життєдіяльності.

Знання психологічних особливостей, що розвиваються внаслідок отримання військовослужбовцями в ході бойових дій різних важких ушкоджень, в тому числі і таких, що призводять до інвалідизації або спотворення зовнішності, дозволяють психологу правильно побудувати роботу з такими клієнтами і підвищити її ефективність. Очевидний факт, що фізичний недолік серед осіб з ампутаціями кінцівок є не єдиною проблемою, яку необхідно вирішувати, а психологічні наслідки, здебільшого, ігноруються громадськістю.

Це питання особливо ускладнюється серед ветеранів війни в Україні, які отримати статус інваліда внаслідок участі в бойових діях та захисті Вітчизни.

Психічний стан, в якому знаходиться людина, яка пережила, наприклад, ампутацію кінцівок, можна віднести до категорії гострого горя. Незалежно від причини ампутації, людині потрібен час, щоб погорювати і психологічно та фізично звикнути до зміненого образу тіла та відмінностей у функціях.  Найпоширенішими формами емоційного розладу в осіб із втратою кінцівок є тривожність і депресія. Ці стани проявляються у вигляді почуття напруги, порушень сну, соматичних скарг, фобій (страх впасти або пошкодити кукси). Крім того, характерними є прояви дратівливості, ворожості, спалахів гніву, агресії, почуття марності та ін. Головним чином депресія починається тоді, коли клієнт починає усвідомлювати ступінь своїх фізичних та соціальних обмежень. Військовослужбовці турбуються про те, як їх приймуть у сім’ї та суспільстві, чи зможуть вони і надалі залишитися на службі та вести нормальне життя.

Таким чином в процесі консультаційної роботи акцент робиться на цілях, які можуть бути абсолютно реальними. За можливості, психолог має попередити членів сім’ї щодо контролю інформації, яка від них надходить клієнту, стосовно майбутніх планів, цілей, запевнень у повноцінному відновленні тощо. З боку членів сім’ї важливою є максимальна підтримка, розуміння, прийняття. Спеціалісти, які працюють з визначеною категорією, наголошують на тому, що для осіб з інвалідністю, поряд з фізичною реабілітацією, надзвичайно важливою є психологічна інтервенція, значна увага при цьому має приділятися виробленню і навчанню копінг-стратегіям, пов’язаним зі збільшенням задоволеності життям. При розробці копінг-стратегій психологу необхідно враховувати такі чинники, як стать, освіта, вік, подружній статус, рівень функціональних обмежень клієнта, вік початку інвалідності, тривалість стану. Набута інвалідність спричиняє втрату статусу та самооцінки. Багато військовослужбовців почуваються позбавленими людяності та гідності. Вони стурбовані тим, чи зможуть вони виконувати функції чоловіка чи батька та спілкуватися з людьми. Вони турбуються про те, на що житимуть, чи стануть абсолютно фінансово залежними. Клієнти реагують на ці стреси з різним ступенем заперечення та депресії, розчарування, гніву та тривоги, вдаються до алкоголю чи інших психоактивних речовин.  Рівень освіти та рівень підтримки сім’ї при цьому позитивно корелюють з успіхом адаптації.  

Психолог на практиці і в теорії:

• розуміє, що клієнти, які пов’язані з військовою службою, часто стурбовані тим, що переживають стигматизацію, яка створює бар’єри для звернення за послугами з охорони психічного здоров’я;

• знає про поширеність типових проблем, які виявлені в процесі сучасних досліджень, але не висуває припущень про характер (специфіку) психічних розладів військовослужбовців;

• визнає поширеність травматичних ушкоджень головного мозку та черепно-мозкових травм під час військової служби та усвідомлює, що травматичні ушкодження головного мозку пов’язані з вищими показниками інших психічних розладів та фізичних симптомів;

• усвідомлює, що кількість ветеранів, які звертаються й отримують лікування посттравматичного стресового розладу, продовжує зростати у зв’язку з виконанням бойових завдань;

• знає, що перебування в зоні бойових дій підвищує ризик супутніх проблем – таких, як розлади, що пов’язані з вживанням психоактивних речовин, та суїцидальність;

• розуміє важливість діагностики травм у всіх військовослужбовців, враховуючи, що травми, що пов’язані зі службою, не завжди пов’язані з бойовими діями, і що можуть мати місце вторинна травма, вікарна травма та попередня травма;

• визнає, що психологічна травма є переважаючою проблемою серед широкого спектра симптомів, які можуть виявитися після травматичного впливу;

• визнає, що алкоголь є найбільш поширеною ПАР, якою зловживають ветерани, і часто супроводжується іншими психічними розладами та суїцидальністю;

• розуміє, що унікальні стресові чинники та відмінності в кожній сфері служби можуть впливати на прояв симптомів, особливості поведінки, яка пов’язана з високим ризиком, та можливості отримання допомоги, а також можливості доступу до життєвих ресурсів.

Тому рівень знань та досвід роботи з зазначеним контингентом та проблематикою сприятиме готовності психологів до надання якісної психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їхніх сімей. Саме тому психологами центру ПД та ППВ ретельно і постійно проводиться робота по вивченню теоретичного матеріалу з даної тематики та відбувається напрацювання практичного досвіду для надання допомоги вищеперерахованим категоріям демобілізованих військовослужбовців та членам їх сімей.